За фахом Олександр Шершун — історик і туризмознавець, у цивільному житті — радник міського голови з питань розвитку туристичної галузі міста Мукачева. Вже понад рік — оператор важких бомберів у взводі «Фахівці» 82 окремої десантно-штурмової Буковинської бригади.
Зізнається, що до повномасштабного вторгнення був морально готовий. Точної дати російської навали не знав, однак у його колі спілкування очікували, що війна розпочнеться в лютому. Спочатку Олександр перебував у рідному Мукачеві, тоді за один день був змушений змінити діяльність: від координатора туризму – до координатора вимушено переміщених осіб. Про свою службу також серйозно задумався на початку повномасштабного вторгнення.
У березні 2022 року загинув близький друг — Тарас Гайдук, який також був випускником історичного факультету УжНУ. Тоді Олександр почав шукати підрозділ для служби. Наприкінці 2023 року вже підібрав собі кілька варіантів, однак саме в лютому 2024 року знайшов «своє місце»:
— Я побачив цікавий допис про те, що в роту ударних безпілотних авіаційних комплексів 82 окремої Буковинської десантно-штурмової бригади здійснюється набір. Мені сподобалося, що там все чітко й покроково було пояснено: від базової військової підготовки — до того, де я буду працювати і на якій посаді. Вразило, що мені безпосередньо телефонував мій майбутній керівник роти. Я вперше зіткнувся з таким, коли людина, яка командує підрозділом, займається ще й рекрутингом. У майбутньому це дало класні результати, адже у нас дуже вмотивована бригада.
Стереотипи про закарпатських військових
Наразі безпілотні літальні апарати є однією з найголовніших складових війни, зважаючи на інтенсивність бойових дій. Воїн наголошує, що з початку повномасштабного вторгнення відбувся колосальний технологічний розвиток, особливо, якщо порівняти знімки позицій у 2022 році і сучасні.
— Дрони літають, бомблять, все працює. Однак завжди треба памʼятати: яким би класним не був безпілотник чи дрон, головне це людина, яка ним керує. Без людини це просто купа металу і пластмаси. Зараз інтернет та звʼязок є майже всюди на позиціях, тому значно покращилась координація між підрозділами. Рік тому я навіть не уявляв, що я потраплю у настільки технічно прогресивний підрозділ зі своїми переважно гуманітарними знаннями.
Про свій підрозділ Олександр говорить із щирим захопленням, разом з ним служать люди з різних куточків України. Як закарпатцю та туризмознавцю, йому часто доводиться спростовувати поширені міфи, зокрема про угорську мову, контрабанду та переправи через річку Тису..
— Один із найпоширеніших міфів — про закарпатські Сили ТРО, нібито вони не воюють, а лише на блокпостах стоять. Спочатку різко реагував на такі висловлювання, а потім зрозумів, що треба спокійно людині пояснити: закарпатські тероборонівці ще з початку війни брали участь у бойових діях на сході України.
Про туризм під час війни
Зараз Олександр Шершун не може виконувати свої обовʼязки радника міського голови з питань розвитку туризму в Мукачеві, але старається тримати руку на пульсі. Зараз спостерігає, як регіон перевідкривають туристи і внутрішньо переміщені особи.
— На Закарпатті є неймовірний потенціал для розвитку. Це безпечний регіон: у відпустці тут банально можна нормально виспатися. Повітряні тривоги – у вигляді сирен, але нічого не літає, не розривається, не вибухає. Тут військові можуть відпочити й відволіктися, що є однією зі складових реабілітації.
В області також прогресивно розвиваються крафтові спілки, особливо цьому сприяють міжнародні гранти. Однак, як наголошує Олександр, аби конкурувати з європейським ринком, потрібно працювати за визначеними стандартами, створювати якісний продукт, «адже на дешевому валі інші нас завалять», та працювати над промоцією закарпатської автентики. Водночас Закарпаття є «точкою входу» до України для іноземців.
Якщо ж поглянути на туристичну сферу України глобально, то її майбутнє значною мірою залежить від завершення війни.
— Через широкомасштабне вторгнення, на жаль, Україна стала досить відомим брендом у світі. Зараз імідж нашої країни важливо будувати навколо позитивних аспектів. Туризм — це й про руйнування стереотипів: що ми не росія, тут не ведмеді бігають. Важливий також фактор безпеки. Тому після війни маємо працювати над тим, аби Україна вважалася безпечною.
Наразі до України подорожують переважно з метою «екстремального» туризму. Олександр Шершун також помітив, що деякі іноземці приїжджають на Закарпаття, аби лише отримати для себе умовне досягнення «побував у країні, де триває війна».
— Невід’ємною складовою туристичної галузі в майбутньому буде мілітарі-туризм, зокрема, зруйнованими містами. Я бачив розбитий Вовчанськ, пустий Оріхів, і бачу, що відбувається на сумському прикордонні, в містах на Курщині. Мені це складно це прийняти, але я знаю, що попит на відвідування таких локацій є і буде.
Для себе Олександр Шершун, незважаючи на обставини, відкрив Україну по-новому. За його спостереженнями, найбільше в межах України подорожують саме українці.
— До того, як потрапив на війну, не знав, що Сумщина настільки красива, що Запоріжжя настільки красиве, а ще по-своєму дуже полюбив Харків. Аналізував і з точки зору людини, й візитера та туриста. Сакури не розцвіли, а люди приїхали на Закарпаття. Значить туризм живий!
Він би дуже хотів, аби українці, як нація, інвестували у свою культуру більше.
— Пересічний громадянин не зможе евакуювати памʼятку культури з Миропілля, але він може ходити до музеїв та на виставки, фільтрувати контент, зокрема стежити, куди донатить за прослуховування виконавців. Я вперше у житті нещодавно так радів, що пісня «Зірочка палай» посіла перше місце у рейтингу Apple music й обійшла російську пісню. Дуже добре, що українська нація виявилась згуртована на початку повномасштабного вторгнення, однак цю згуртованість треба зберігати.
«Коли не на позиціях – просто насолоджуєшся чистим зоряним небом»
Олександр Шершун вже розмірковує над проєктами, які б хотів реалізувати після перемоги. Війна спонукала його переосмислити усе, чим займався, над чим варто працювати далі, а від чого потрібно відмовитися.
— Я б дуже хотів розвивати туризм, реалізовувати історично-просвітницькі та місцево-інфраструктурні проєкти. Однак зараз розумію, що знаходжуся там, де потрібно. Зараз головне — не втратити людей, тому що без людей території – ніщо. Й завершити війну.
На питання, як змінила війна, жартує: «борода сивіша стала», а за мить серйозно додає, що коли переживе це все, то однозначно буде більш продуктивний у роботі.
Зараз воїна найбільше тішить спілкування з близькими, а також зоряне небо.
– В умовах війни ти завжди чекаєш, що у небі літає щось, що хоче тебе вбити, а коли ти поза позиціями, то просто насолоджуєшся чистим зоряним небом.
Ще одна насолода – кава, як і личить справжньому закарпатцю:
– У мене в рюкзаку з собою завжди є гейзерна кавоварка, кава у зернах і маленька кавомолка, щоб пити на позиціях. Без цього не можу почати день.
Фото надані Олександром Шершуном з особистого архіву
